Автор 
У Коростені на Житомирщині вшанували творчість Михайла Козимиренка, який не лише створив ромську абетку, а й переклав українські поезії на мову ромів. Серед його перекладів — твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та Максима Рильського.
Місток між культурами
За словами директора Коростенської міської школи мистецтв Володимира Демиденка, Михайло Козимиренко працював викладачем протягом 40 років. За цей час він навчав грі на музичних інструментах більше сотні учнів, а паралельно створив ромську абетку та переклав на мову ромів збірку поезій “Думи мої” (“Думи мыре”).
«Михайло створив своєрідний місток між українською і ромською культурами. Він народився 6 лютого 1938 року у Чернігові. Батько був ромом, мати — українкою, яка навчила його гарно розмовляти українською. Для збереження ромської культури він написав багато творів. Така людина знана не лише в нашому місті, а й за його межами, можливо, у всьому світі».
Переклади та видання
Видавець і письменник Віктор Васильчук розповів, що допомагав Козимиренку публікувати книги ромською мовою. Одним із таких видань стала дитяча книжка “Коли виростеш, сину”, перекладена українською.
«Коли Міха приніс книжку, департамент національних меншин видав її накладом одна тисяча примірників. Хочу зачитати один з віршів Шевченка: “Як би ви знали паничі, де люди плачуть, живучі. То ви б елегій не творили та марно Бога б не хвалили”. А ось як він звучить ромською мовою: “Рояли набут те джинен. Кай чероре дживен, ровен – йоне адя б ракиренес». Самнаса б на диххенас приясва”».
Збереження творчої спадщини
У Коростенській міській публічній бібліотеці зберігаються твори Михайла Козимиренка. Методистка бібліотеки Тетяна Примаченко зазначила, що серед них збірки:
- “Я — ром”
- “Циганське сонце”
- Дитяча книжечка “Виростеш ти, сину”
- “Циганські чари” — твори українською та ромською мовами
За її словами, Козимиренко не лише перекладав, а й писав вірші українською різної тематики. Один із його творів звучить так:
«Коли помре останній ром — помре і пісня за селом. Сховає місяць чорні хмари, замовкнуть скрипки і гітари. Застогнуть гірко гори, доли, здригнуться коні в чистім полі. Погасне зірка над шатром, коли помре останній ром».
Михайло Козимиренко помер 19 липня 2005 року у віці 67 років, залишивши по собі багату культурну спадщину, що об’єднує українську та ромську культури.
Коментарі