Автор 
На Житомирщині сьогодні згадують Бориса Тена – поета, перекладача, мовознавця і людину, яка залишила глибокий слід у культурі ХХ століття. Минуло 128 років від дня його народження, а пам’ять про Миколу Хомичевського, який узяв псевдонім за давньогрецькою назвою Дніпра, і далі живе у музеях, назвах вулиць та літературній премії його імені.
Більшу частину життя митець провів у Житомирі. Тут він працював у театрі, викладав, писав і перекладав твори світової класики. Володіючи 11 європейськими мовами, Борис Тен зробив українською мовою доступними Гомера, Арістотеля, Гете, Шекспіра, Юліуша Словацького та десятки інших авторів. Але за глибинну українськість та діяльність у церковному середовищі заплатив роками переслідувань.
Шлях через арешти і табори
У 1929 році почалися репресії проти діячів Спілки Визволення України. Миколу Хомичевського заарештували вперше, після чого звинувачення повторювалися неодноразово. У 1930 році його засудили до 10 років таборів. Навіть у вагоні потяга, що віз його на Далекий Схід, майбутній поет писав вірші.
“І знов минає тиждень, місяць, рік перед лицем одвічної безодні. І з кожним завтра ближче від сьогодні стає до неї наш убогий світ”, – розповіла один із епізодів біографії Раїса Долгіх.
Під час Другої світової війни Борис Тен опинився у нацистському концтаборі в Німеччині. У музеї зберігаються його фото з хором в’язнів та картка з номером 282.
Учитель, що формував покоління
Після визволення і повернення до Житомира він продовжив викладати та перекладати. Житомирський літератор Валерій Косенко згадує, що навчався у Бориса Тена латини.
“Він працював зі мною за синусоїдою. Вчимо матеріал, потім розслаблення. Він мав дуже тонке почуття гумору та був неймовірно ерудованим. За що його переслідували? За те, що був священником, за те, що був щирим українцем, патріотом. Він формував у нас любов до України”, – сказав Валерій Косенко.
Премія і музей – простір, де зберігається згадка
На Житомирщині щороку присуджують премію імені Бориса Тена. Її отримують за прозові та поетичні твори, а також за переклади. Серед лауреатів – Михайло Пасічник, Юрій Кондратюк, Ніна Талько-Петрук, Віктор Васильчук та інші автори.
“Багато відомих письменників і поетів стали лауреатами цієї премії. Вони безумовно заслуговують на це”, – зазначив голова комітету премії Василь Головецький.
Меморіальна кімната у літературному музеї зберігає речі поета, документи, фотографії. Тут працюють над тим, щоб історія митця залишалася живою для відвідувачів.
Будинок, у якому завжди були відчинені двері
Останні три десятиліття життя Борис Тен провів у домі на вулиці, що нині носить його ім’я. Тут часто збиралися друзі, колеги, учні.
“Хотілося б, щоб пам’ять про Бориса Тена зберігалася не лише в родині, а й у жителів міста. Він був неймовірно важливою постаттю для України”, – сказав його родич Володимир Чеханюк.
Попри зусилля громади, на Смолянському кладовищі руйнується пам’ятник поетові. Скульптура тріскається, фарба осипається, і родина разом з краєзнавцями просить про термінову реставрацію.
Борис Тен залишив Україні не лише переклади та наукові праці, а й приклад життєвої відданості мові та культурі. Його історія – це нагадування про те, що творчість інколи народжується всупереч обставинам, а не завдяки ним.
Коментарі