Автор 
Початок 2026 року став справжнім випробуванням на виживання для сотень тисяч українських пенсіонерів із числа ВПО. Раптова зміна правил верифікації призвела до масового блокування виплат, проте розголосу ситуація набула лише тоді, коли в черзі «знедолених» опинилася матір Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця.
Ситуація виглядає абсурдно: Пенсійний фонд України (ПФУ) запровадив нову процедуру підтвердження персональних даних, фактично не повідомивши про це громадян. Поки відомство звітує про роз’яснювальну роботу «на всіх рівнях», понад 1,3 мільйона пенсіонерів-переселенців опинилися під загрозою втрати засобів до існування. Дмитро Лубінець уже назвав інформаційну кампанію фонду проваленою, наголосивши, що держава цинічно переклала обов’язок перевірки інформації на самих старих людей.
Пастки для стажу та російські довідки
Крім проблем з ідентифікацією ВПО, оголилися й інші системні знущання бюрократичної машини. Громадяни дедалі частіше стикаються з неможливими вимогами щодо підтвердження трудового стажу.
- Від пенсіонерів вимагають апостильовані довідки з російських інститутів часів СРСР.
- Переселенці з Криму змушені надавати підтвердження з місць роботи на анексованому півострові.
- Замість автоматичного зарахування років праці, людей відправляють до суду, де процеси тривають роками.
Громадський діяч Павло Себастьянович, який сам став жертвою вимагання «неможливих довідок» з колишнього Ленінграда, зазначає, що така політика ПФУ фактично легітимізує окупаційну владу, вимагаючи від українців документи держави-агресора. Замість спрощення послуг, чиновники на чолі з Євгенієм Капінусом створюють умови, за яких пенсіонер стає «ворогом» системи.
Пріоритети системи: спецпенсії проти пересічних громадян
Поки звичайні люди оббивають пороги судів, система демонструє дивовижну вибірковість. У січні 2026 року жоден «спецпенсіонер» не залишився без виплат. Це свідчить про глибоку прірву між привілейованим класом бюрократів та мільйонами пересічних громадян, чиї права ігноруються роками. Показово, що досвід керівництва ПФУ у структурах Мінфіну не допоміг налагодити людяний сервіс, а навпаки – закріпив ставлення до громадян як до тягаря для бюджету.
«У податковій, на митниці, у сімейного лікаря, в Пенсійному фонді — всюди ви відчуваєте, що ви ворог чиновника, що ви чимось йому зобов’язані», – резюмує Себастьянович.
Сьогодні питання ефективності Пенсійного фонду виходить за межі соціальної політики та переходить у площину корупційних ризиків. Вимога документів, які фізично неможливо отримати під час війни, може стати об’єктом уваги НАБУ. Якщо держава не змінить підхід до верифікації стажу та особистих даних, сотні тисяч українців так і залишаться заручниками паперових ігор у країні, що воює.
Коментарі