Житомирським тепловикам дедалі важче втримувати старі тарифи на фоні боргів, що сягнули критичних позначок. Очільник КП «Житомиртеплокомуненерго» Дмитро Рогожин заявив про необхідність перегляду вартості опалення, назвав діючі розцінки збитковими та порівняв обігрів квартири із заправкою автомобіля.
Ситуація на підприємстві виглядає загрозливою. Поки мешканці з останніх сил оплачують зимові платіжки, саме комунальне підприємство заборгувало «Нафтогазу» сотні мільйонів гривень. Господарський суд області вже розглянув позов про стягнення майже 349 мільйонів гривень. Хоча частину суми вдалося погасити, залишок боргу все ще становить понад 278 мільйонів.
Чому тепловики скаржаться на збитки
За словами керівника тепломережі, тариф 1811 гривень за гігакалорію не змінювався з 2021 року, що в нинішніх реаліях веде галузь до банкрутства. Якщо раніше вартість послуги в еквіваленті дорівнювала 74 доларам, то зараз вона ледь сягає 40 доларів. Аргументи комунальників базуються на стрімкому зростанні витрат:
- паливо та заробітні плати подорожчали у 2 рази;
- ціна металевих виробів збільшилася вдвічі;
- електричні вироби стали дорожчими у 3 рази;
- вартість газу та логістики енергоносіїв зросла майже на 80-100%.
Додатково тисне відсутність виплат від держави по різниці в тарифах, де загальний борг по Україні перевищив 80 мільярдів гривень. На швидке повернення цих коштів підприємство вже не сподівається.
Тепла квартира за ціною бензину
Для пояснення своєї позиції Дмитро Рогожин використав неоднозначну аналогію. Він порівняв щомісячну платіжку за тепло, яка в середньому становить 2-4 тисячі гривень, із вартістю одного заправленого бака бензину.
«Зараз середня вартість бензину близько 70 гривень за літр. Середній заправлений бак — це 3-4 тисячі гривень. Незважаючи на подорожчання пального, машин у місті менше не стало, адже це мобільність і комфорт. Середня платіжка за тепло — теж 2-4 тисячі гривень. Це теж комфорт: тепла квартира на місяць», — зазначає посадовець.
Однак для багатьох житомирян, особливо вразливих категорій населення, такий «комфорт» є безальтернативною статтею витрат, яка часто стає непідйомною. Рогожин вважає, що виходом може бути щорічне поступове підвищення тарифу на 5% та посилення контролю місцевої влади за ефективністю використання ресурсів. Він наголошує, що керівників мають карати за безгосподарність, зокрема за понаднормові втрати води, тепла та електрики.










Коментарі